ЗОРОВІ МЕТАФОРИ КУЛЬТУРИ У ВІЗУАЛЬНО-СМИСЛОВОМУ СЕГМЕНТІ МЕДІАКОМУНІКАЦІЇ

Анотація

Зорові метафори візуальної спрямованості медіакультури посідають сьогодні значне місце в смислоорганізації комунікативного сегменту суспільства. В статті піднімається питання методологічних підходів до розуміння метафори в контексті лінгвістичних та культурологічних теорій. Розглядаються традиційні принципи дослідження цього тропу та акцентується увага на наукових розвідках ХХ – початку ХХІ століть, що суттєво змінили дослідницький статус самої проблеми метафори, звернувшись до її значення як пізнавального ресурсу мислення й сенсу збереження цілісності і спадковості в культурі. Оскільки метою статті є висвітлення ролі зорової метафори у формуванні смислів медіакультури, то послідовністю досягнення цілі стали етапи в розумінні когнітивного потенціалу досліджуваного явища (Дж. Лакофф, М. Джонсон, О. Свтрепо), феноменологічного аспекту проблеми щодо комплексу елементів, які у процесі моделювання смислу відіграє функцію його трансляції (П. Рікер, А. Річардс) та зорової специфіки метафори й основ візуального мислення (Л. Большакова, О. Пушонкова). Отримані результати дозволили систематизувати напрацювання дослідників у трьох векторах проблеми. По-перше, акцентується зорова динаміка метафори, що має асоціативні інтенції оформлення сенсу; по-друге – розглядається пластичний образ та іконографічний код як знаково-символічні елементи текстової полісемії комунікації; по-третє – виокремлюється система візуального мислення, що розбудовує оптичні перспективи в актуалізації метафор сучасної культури. Виходячи з цих контекстів проаналізована тенденція зорової метафоричності візуальних смислів медіакомунікації.