МЕТАФІЗИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ: ПРОБЛЕМА ДОСЛІДНИЦЬКИХ І ЗЦІЛЮЮЧИХ МЕТОДІВ

Анотація

Статтю присвячено структуруванню методологічних утруднень, пов'язаних із дослідженням ролі метафізичної традиції у системі засад психології особистості. Застосовано принцип «методологічного плюралізму» (Л.М. Лопатін, І.П. Маноха, В.А. Роменець, П. Фейерабенд, Г.І.Челпанов і ін.). З метою включення всієї безлічі існуючих теорій особистості в єдину парадигматичну логіку запропоновано «Загальну структурну модель теорії особистості». Модель припускає двополюсність досвідної верифікації теорії особистості (емпіричної і умоглядно-досвідної), у зв'язку з якою вибудовується її внутрішня логічна структура. У моделі виділяється три шари компонентів: 1) близькі до метафізичних засад; 2) теоретично-конкретні, розгорнуті у ході психічної життєдіяльності особистості («структура особистості», «динаміка особистості», «розвиток особистості», «типологія особистості», «здоров'я особистості», «психопатологія особистості»); 3) близькі до емпіричних засад. Останній шар компонентів концептуалізує дослідницький, розвивальний і психотерапевтичний контакт психолога з реальною особистістю. Для метафізичних теорій особистості характерно найбільш тонке усвідомлення своїх умоглядних засад, що є профілактикою редукціонизму. У статті дана спроба виявити специфіку дослідницьких і психотерапевтичних методів, що застосовуються у даній методологічній орієнтації.