ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ СТРАХ ЯК ОНТОЛОГІЧНА ПЕРЕДУМОВА ПОСЕРЕДНОСТІ

Анотація

У статті розглянуто феномен страху з точки зору впливу його різновидів (страх як біологічний захисний механізм, страх як психологічний феномен, різновиди екзистенціальних страхів) на життєдіяльність людини та на можливість її творчої самореалізації. Визначається захисна функція страху, його гальмівний ефект особистісного розвитку людини та ефект обмеження внутрішньої і соціальної свободи. Особливу увагу приділено аналізу екзистенціального страху як (переважно неусвідомленого) «гальмівного механізму» та чиннику блокування розвитку особистості і, у такий спосіб, як онтологічну передумову посередності та джерело стереотипного, шаблонного мислення. Проаналізовано різновиди екзистенціальних страхів, а також поширені способи їхнього упередження та «входження» у посередність.

Екзистенціальний страх розглядається у статті також як мотивуючий чинник творчої діяльності (для творчої меншості), наслідки якої могли б задовольнити потребу людини у стабільності та прогнозованості життя і завдяки створеним ілюзіям приборкати основні екзистенціальні страхи переважної більшості, неспроможної до творчості. Однак здатність до творчості та сама творчість незмінно пов’язані з поглядом «в очі» основним екзистенціальним страхам та подоланням їх, що власне і стає дійсним, а не ілюзорним вивільненням від страху. Творчість (у сенсі творчої діяльності та творчості як її результату) розглядається автором як можлива тільки в результаті «відкритості» екзистенціальним страхам та пов’язаною з ними площиною невідомості. Як наслідок, творчість уможливлює свободу від природи, від соціуму, від потреб та від екзистенціальних страхів.