МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ «АРАБСЬКОЇ ВЕСНИ» ЯК РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ХВИЛІ

Анна Володимирівна Дерев'янко

Анотація


У статті розглядаються методологічні аспекти визначення «Арабської весни» як революційної хвилі. Актуальність даної теми визначається тим, що сучасні події в країнах Північної Африки та Близького Сходу мають гострий характер. Неоднозначність оцінок процесів «Арабської весни» та наслідків, які вони принесли, потребують більш детального аналізу революційної хвилі в країнах Африки і науково обґрунтованої методології для його узагальнення.

Ряд дослідників схиляються до точки зору, що не є правильним називати події в країнах Північної Африки революціями. На їхню думку, «Арабську весну» слід розглядати як хвилю соціально-політичних потрясінь. Інші автори стверджують, що події «Арабської весни» розвивались саме як революції, та вважають підходи своїх попередників до визначення «революції» застарілими та обмеженими.

Хвиля соціального протесту, яка піднялася у цих країнах, була підсумком періоду певних еволюційних змін, які досягли якісної межі свого кількісного накопичення, що призвело до перетворень, які не отримали свого завершення і були загальмовані, законсервовані або переведені у річище війни чи наступу реакції. Революцію неможливо зробити за один день, вона являє собою багаторічний процес. Таким чином, революція являє собою дещо незалежне від тривалості протікання.

Революція як внутрішнє заперечення еволюції, що їй передує і підготовляє кількісним накопиченням певних змін перерив поступовості цього накопичення, в процесі свого розгортання часто піддається руйнуванню з боку тих чи інших процесів і сил, що є зовнішніми і зумовлені реальним сукупним рухом. Адже революційні перериви руху не є ізольованими процесами. У процесі сукупного руху і взаємодії зовнішні процеси втручаються у протікання революцій і тим самим часто порушують логіку її формування, тому вона або руйнується, залишаючись незавершеною, або виступає не у «чистому» вигляді – заломлюється через дію несуттєвих для даного процесу зовнішніх сил. Внаслідок цього виникають коливання, зиґзаґи, відкати, відхилення, відступи у ході розвитку революцій. Але вони не переходять у нуль, в абсолютне ніщо. У будь-якому випадку зберігається тенденція, спрямованість реалізації перетворення, що намітилося. Навпаки, невизначеність такого стану, непевність форми і є показником революційності даного періоду руху.

Звернення до теоретико-пізнавальної сфери філософських категорій у їх загальній формі та їх застосування до конкретних випадків дає потужну методологічну базу дослідження феномену революцій взагалі та соціальних революцій зокрема.

 


Ключові слова


«Арабська весна»; революція; соціальна революція; соціально-політичні потрясіння; рух; розвиток

Повний текст:

PDF

Посилання


Arendt, H. (2011) O revoljucii. Moskva : Evropa.

Bljaher, L. E. (2010) Zaklinanie revoljucii, ili Vnezapnye moduljacii revoljucionnoj metaforiki, 2, 180–188.

Bosenko, V.O. (1961) Do pytannia pro dialektyku vzaiemovidnoshennia «vybukhu» i «strybka» v protsesi rukhu. Kyiv : Vydavnytstvo Kyivskoho universytetu.

Gerlah, Ju. (2013) My hotim svobody! Vosstanie arabskoj molodezhi [Wirwollen Freiheit! Der Aufstand der arabischen Jugend] : per. s nem. Sankt-Peterburg : BHV-Peterburg.

Goldstoun, D. (2006) K teorii revoljucii chetvertogo pokolenija, 5 (56), 58–103.

Goldstoun, D. Revoljucii. (2015) Ochen' kratkoe vvedenie. Moskva : Izd-vo Instituta Gajdara.

Isaev, L. M., Shishkina, A. R. (2012) Egipetskaja smuta XXI veka. Moskva : Librokom.

Isaev, L. M., Shishkina, A. R. (2014) Sirija i Jemen : Neokonchennye revoljucii. Moskva : LENAND.

Kolobov, O. A. (2014) Shul'c Je.Je. «Arabskaja vesna» : tehnologii bunta, 1, 119–127.

Koncept «Revoljucija» v sovremennom politicheskom diskurse.(2008) Pod.red. L.E. Bljahera, B. V. Mezhueva, A. V. Pavlova. Sankt-Peterburg : Aletejja.

Mezhuev, B. V. (2006) Oranzhevaja revoljucija : vosstanovlenie konteksta, 5, 75–91.

Nikiforov, A. A. (2008) Revoljucija i ee prichiny : otvety i novye voprosy. Politicheskaja ekspertiza : POLITEKS. Nauchnyj zhurnal, 2, 80–100.

Habermas, Ju. (1995) Demokratija.Razum.Nravstvennost'.Moskvaskie lekcii i interv'ju. Moskva : Akademija.

Hantington, S. (2004) Politicheskij porjadok v menjajushhihsja obshhestvah. Moskva : Progress-Tradicija.

Collins, R. (1999) Macrohistory: Essays in Sociology of the Long Run. Stanford : Stanford University Press, 328.

Marcuse, H. (1972). Counterrevolution and Revolt. Boston : Beacon Press, 138.

Skocpol, T. (1979) States and Social Revolutions : A Comparative Analysis of France, Russia and China. Cambridge; N. Y. : Cambridge University Press, 407.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


1. Арендт Х. О революции / Х. Арендт. – М.: Европа, 2011. – 464 с.

2. Бляхер Л.Е. Заклинание революции, или Внезапные модуляции революционной метафорики / Л.Е. Бляхер // Полития. – 2010. – №2(57). – С. 180-188.

3. Босенко В.О. До питання про діалектику взаємовідношення «вибуху» і «стрибка» в процесі руху / В.О. Босенко. – К.: Видавництво Київського університету, 1961. – 130 с.

4. Герлах Ю. Мы хотим свободы! Восстание арабской молодежи [Wirwollen Freiheit! Der Aufstand der arabischen Jugend]: пер. с нем. / Ю. Герлах. – СПб.: БХВ-Петербург, 2013. – 192 с.

5. Голдстоун Д. К теории революции четвертого поколения / Д. Голдстоун // Логос. – 2006. – №5 (56). – С.58-103.

6. Голдстоун Д. Революции. Очень краткое введение / пер. с англ. А. Яковлева. – М.: Изд-во Института Гайдара, 2015. – 192 с.

7. Исаев Л.М., Шишкина А.Р. Египетская смута XXI века / Л.М. Исаев, А.Р. Шишкина. – М.: Либроком, 2012. – 112 с.

8. Исаев Л.М., Шишкина А.Р. Сирия и Йемен: Неоконченные революции. / Л.М. Исаев, А.Р. Шишкина – М.: ЛЕНАНД, 2014. – 264 с.

9. Колобов О.А., Шульц Э.Э. «Арабская весна»: технологии бунта / О.А. Колобов, Э.Э. Шульц // Полития. – 2014. – №1(72). – С. 119-127.

10. Концепт «Революция» в современном политическом дискурсе / под. ред. Л.Е. Бляхера, Б.В. Межуева, А.В. Павлова – СПб.: Алетейя, 2008. – 360 с.

11. Межуев Б.В. Оранжевая революция: восстановление контекста / Б.В. Межуев // Полис. – 2006. – №5. – С. 75-91.

12. Никифоров А.А. Революция и ее причины: ответы и новые вопросы / А.А. Никифоров // Политическая экспертиза: ПОЛИТЭКС. Научный журнал. – 2008. – №2. – C. 80-100.

13. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. Московские лекции и интервью / Ю. Хабермас. – M.: Академия, 1995. – 252 с.

14. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах / С. Хантингтон – М.: Прогресс-Традиция, 2004. – 480 с.

15. Collins R. Macrohistory: Essays in Sociology of the Long Run / R. Collins. – Stanford: Stanford University Press, 1999. – P. 328.

16. Marcuse H. Counterrevolution and Revolt / H. Marcuse. – Boston: Beacon Press, 1972. – P. 138.

17. Skocpol T. States and Social Revolutions: A Comparative Analysis of France, Russia and China / T. Skocpol. – Cambridge; N.Y.: Cambridge University Press, 1979. – P. 407.



Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.