ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛЯ КУЛЬТУРИ: ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

Показано, що у сучасних дослідницьких програмах, спрямованих як на культуру в цілому, так і на окремі культурні феномени, виявляються дві особливості, які й визначають їх методологічну однобічність. Перша з них полягає у відсутності або недостатності досліджень спрямованих на включення культури або ж її визначальних елементів в онтологічну проблематику. Мова не йде лише про необхідність ясного визначення культури, а скоріше про визначення її буттєвого   статусу. Не так важливо про який варіант онтології йде мова, важливо лише щоб існували дослідження такого роду. Друга особливість безпосередньо пов'язана з першою, і полягає в тому, що в більшості своїй методи дослідження культури носять довільний характер і спираються лише на сукупність зафіксованих емпіричних даних. Такі методи можуть бути використані лише для локальних цілей, але ніколи не зможуть привести до розуміння сутності культури. Доводиться, що лише в єдності двох дослідницьких стратегій, – конкретних феноменологічних і направлених на виявлення сутності культури як такої, – і можливо досягти необхідного евристичного рівня методів у дослідженні культури.

Класичним прикладом такого методологічного єдності в дослідженні культури, в якому зафіксовані як методологічні принципи дослідження культури в усьому її розмаїтті так і, – на підставі критичної філософії І. Канта, – філософські основи розуміння самої її сутності (можливість таких основ, правда, залежала від критики апріорних здібностей суб’єкту) був філософський проект Е. Кассірера. Сучасні дослідження культури значно збагатили розуміння конкретних сторін її прояву, але мало що додали для розуміння її сутності.