ІЛЮЗОРНА БЕЗПЕКА НА ГРУНТІ ПЛАГІАТУ

Анотація

Проведено дослідження проблеми плагіатування як процесу побудови плагіатором уявно безпечного світу. Автором зроблено спробу прослідкувати ланцюг від мотивів людини, яка вдається до недоброчесного запозичення та вводить в оману не тільки суспільство, а й заперечує власну реальність, до способів руйнування її ілюзорного світу. З’ясовано, що ілюзорна безпека плагіатора є штучним тимчасовим утворенням, а сама особа – з гедоністичними намірами та страхом в основі своїх діянь або, щонайменше, не бажає творити, фахово виконувати нові завдання.

Плагіатризм як явище та й ілюзорний світ плагіату має етичну основу, адже недоброчесне запозичення порушує наукову (академічну) етику. Довготривалість ілюзорної безпеки залежить від реакції мікросередовища, суспільства та зміни цінностей самої особи.

У статті розглянуто наслідки побудови ілюзорної системи на ґрунті плагіату в контексті освітньої безпеки. Українські університети ще не беруть до уваги проблему безпеки і тільки останнім часом стали на шлях викорінення плагіату як масового явища. Згубність плагіату та його вплив на освітню безпеку пояснено також економічним виміром – витратами за основними статтями видатків у вітчизняній освіті та науці.

У другій частині статті запропоновано три рівні розв’язання проблеми – руйнування ілюзорного світу плагіатора: вказано на свідомість як основу професійної етики суб’єкта наукової та навчальної діяльності; обґрунтовано можливості різноспрямованого впливу мікросередовища на неетичну поведінку людини засобами інформування та попереджування; висвітлено законодавче поле боротьби з плагіатом в освіті та науці відповідно до Закону України "Про вищу освіту". У підсумку автором зазначено, що, як і у викоріненні самого плігіаризму, так й у руйнуванні уявної безпеки за плагіатом найкращим поштовхом та дієвішим механізмом є реакції оточення людини.