ФЕНОМЕН БЮРОКРАТІЇ У СВІТОВІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ

Анотація

В історії філософії можна знайти чимало звернень до проблематики бюрократії та бюрократизму. За своєю сутністю бюрократія – це домінування форми над змістом, як протиставлення гармонійному управлінню та всебічному розвитку; взаємодії людей між собою. Виділяють таку типологію трактувань бюрократії: марксистський підхід, веберівська концепція, імперська модель бюрократії. К. Маркс досить влучно позначав негативні риси бюрократії, серед яких він виділяв підміну загальнолюдського особистісним: народних інтересів – власними егоїстичними, громадських очікувань – приватними інтересами конкретного чиновника etc. Бюрократія, на думку М. Вебера – являє собою прогресивну технологію, що дозволяє значно раціоналізувати процес управління та підвищити ефективність організації. Сучасні науковці виділяють ще одну модель бюрократії – імперську, яку також називають «азійською» («східною»). Азійська форма бюрократії виникла як своєрідне продовження та доповнення родових стосунків.

Нерозчленованість – синкретизм – політики та управління, політики та економіки, відсутність приватної власності у населення, натуральне господарство, обмежені товарно-грошові стосунки є сутнісними специфічним параметрами «східної форми» бюрократії, яка не допускає поліпшення адміністративного управління, вона зміцнює своє положення до такої міри, що вплив перетворюється у «бюрократичну державу», «бюрократичний абсолютизм». Чиновництво не лише реалізує адміністративні функції, але й виконує істотну політичну роль, що призводить до «застою» у суспільному житті.

У підсумку слід зазначити, що у межах кожної конкретно-історичної стадії суспільного поступу виділялися різні (інколи майже діаметрально протилежні) трактування феномену бюрократії.