ОНТОЛОГІЧНИЙ ВЕКТОР ОСМИСЛЕННЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ

Анотація

Останні десятиліття у гуманітарному дискурсі актуалізувались дослідження медіа, які набули особливого значення у контексті інформаційно-комунікаційної революції ХХ століття. Сформувався особливий тип культури – медіакультура, в якій сьогодні проявляється людський спосіб буття в його антропологічній єдності та онтологічних відмінностях.

У статті визначено два основні вектори дослідження медіакультури – інструментальний та онтологічний, де медіа розуміється як самостійний посередник, як середовище комунікаційних процесів, як світ буття людини. Окреслений ще у 60х роках ХХ ст., він не набув серйозного філософського осмислення у контексті загально філософської проблематики буття.

З метою поглиблення онтологічного осмислення медіакультури автором запропоновано ретроспективу філософських поглядів на категорію «світ» як центральну в онтології у контексті визначення місця медіакультури у світі буття людини. На основі концепцій Р. Декарта, Г. Гегеля, Е. Гуссерля та К. Маркса медіакультуру визначено у кількох буттєвих вимірах – як світ речей, як світ культурних смислів, як світ спілкування та як світ практичного самоздійснення.  Автор приходить до висновку, що необхідно першочергово дивитись на медіакультуру з точки зору можливості застосування людиною поширюваних нею (медіакультурою) ідей, способів поведінки, цінностей, смислів у аспекті ствердження свого буття у світі. Більше того, визначено, що онтологічний підхід ще суттєво розширює осмислення медіакультури та приводить до дослідження проблемного поля співвідношення буття медіакультури та буття як такого.  У контексті концепції буття, запропонованої  М. Гайдеггером, автор звертається до основних категорій, які можуть описувати онтологічний статус медіакультури: буття, регіон буття, наявно суще, суще, тут-буття (присутність), екзистенція. Таким чином, медіакультура постає перед нами як регіон буття, «просвічуючий» через людину.