ДІАЛОГ ЯК ФОРМА РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ

Анотація

Дослідження історії діалогу в розвитку філософського мислення, мови, літератури, у взаємодії культури різних соціальних епох, дає нове розуміння його ролі в розвитку інтелекту і навчанні. В філогенезі розвитку думки кожної історичної епохи діалог розкривається як соціокультурна взаємодія або інтеракція, що змінює її суб’єктів. Суперечливий зв’язок античного діалогу з середньовічним диспутом і діалогізмом відродження в їх протистоянні і спадкоємності розкриває розвиток розумової діяльності в філогенезі. Таке дослідження є основою розуміння онтогенезу інтелектуальних здібностей особистості. Діалог як вид дії містить в собі багатство різноманітних компонентів, які привносяться учасниками, забезпечує їх інтеграцію. Невід’ємний компонент діалогу – формування відповіді під впливом звернення, в якому на першій план виходить конструювання, побудова, вироблення змісту діалогу його учасниками. В діалоговій взаємодії присутні три аспекти: інтерактивний, комунікативний, перцептивний. Слово слугує лише посередником в діалогічному середовищі конкретних умов, обставин, соціальних відносин, почуттів, думок, світоглядів мовців. Діалогові відношення не зводяться ані до логічних, ані до лінгвістичних, ані до психологічних чи будь-яких інших зв’язків, бо в них вступають суб’єкти, автори, творці – представники певних суспільних відносин. Навчальний діалог – це не просто обмін репліками між його учасниками, а їх соціальна взаємодія, спілкування, що активізує розумову, емоційну, чуттєву діяльність. Перехід від усного до письмового, від зовнішнього до внутрішнього діалогу і навпаки в навчальному діалозі забезпечує розвиток мислення співрозмовників в процесі вирішення педагогічних завдань.