СЕМІОТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ: ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Автор(и)

  • Наталія Іванівна Ніколова Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", Ukraine https://orcid.org/0000-0003-4919-7214

Ключові слова:

історична семіотика, комунікативна система, історична епоха, цикл Петерсона, множинність коду, парадигми та синтагми історії, полілінійність

Анотація

Автором статті здійснено спробу окреслити в тезовому вигляді вихідні положення дослідження культурно-історичної динаміки з позицій семіотики. Робиться наголос на тому, що семіотичний підхід однозначно є виправданим у випадку інтерпретації історії, адже саме він має застосовуватися тоді, коли фокусом наукового пізнання постають процеси, об’єкти та явища, які мають неоднозначне трактування, є складними за структурою та не можуть бути адекватно витлумачені з позицій лише певних «одновекторних» точок зору.

Водночас конкретним завданням статті, обумовленим зазначеною вище метою, постає намагання проілюструвати деякі з основних вихідних положень відповідним історичним фактажем. При цьому до уваги береться цілий ряд порушених у статті наукових проблем: розгляд історії не лише як семіотичної, а і як комунікативної системи; необхідність виокремлення мінімальної знакової одиниці історії; визначення комплексу парадигм та синтагм культурно-історичного процесу; демонстрація факту множинності коду як у випадку осмислення семіотичної структури історичної епохи, прийнятої як мінімальної смислової одиниці історії (космоархеологічний та системний коди), так і в разі інтерпретації сутності синтагми полілінійності (геокліматичний, космоархеологічний, системний коди).

У висновках зроблено акцент на тому безперечному факті, що застосування семіотичного аналізу як дедуктивного методу дослідження надає можливість кваліфікувати культурно-історичний процес як складне багатошарове явище, і насамперед – як процес полілінійний. Разом з тим з’ясовано, що оперування поняттям семіотичного коду здатне забезпечити вихід на розуміння причин цієї полілінійності, а виділення історичної епохи як мінімальної смислової одиниці (свого роду «мікрознака») історії відкриває можливість осягнення сутності самого принципу диференціації культурно-історичного процесу на окремі «лінії» розвитку. Крім того, підкреслено, що обраний семіотичний підхід у дослідженні історії (і зокрема – визначення її парадигм та синтагм) дозволяє здійснити адекватну інтерпретацію культурно-історичної динаміки, адже передбачає розбудову комплексної – інтегративної – картини бачення поступу історії, осмисленої як результат залучення даних наук як гуманітарного, так і негуманітарного змісту.

 

Біографія автора

Наталія Іванівна Ніколова, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

викладач кафедри філософії, НТУУ "КПІ"

Посилання

El'mslev, Lui. (2006). Prolegomena to a theory of language. Moscow : KomKniga (In Russian).

Lotman, Ju. M. (2004). The sphere of semiotics. Saint-Petersburg : Iskusstvo-SPB (In Russian).

Pochepcov, G. G. (2002). The semiotics. Moscow : Refl-buk, Kyiv : Vakler (In Russian).

Uspenskij, B. A. (2002). Essays on russian history. Saint-Petersburg : Azbuka (In Russian).

Chmykhov. M. O. (1994). The ancient сulture. Kyiv : Lybid (In Ukrainian).

Chmykhov, M. O., Kravchenko, N. M., and Cherniakov, I.T. (1992). Archaeology and ancient history of Ukraine. Kyiv : Lybid (In Ukrainian).

Jakobson, R. (1960). Linguistics and Poetics. Style in Language. Cambridge, 350-377.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-05-05

Номер

Розділ

Філософія