СЕМІОТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ: ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Ключові слова:
історична семіотика, комунікативна система, історична епоха, цикл Петерсона, множинність коду, парадигми та синтагми історії, полілінійністьАнотація
Автором статті здійснено спробу окреслити в тезовому вигляді вихідні положення дослідження культурно-історичної динаміки з позицій семіотики. Робиться наголос на тому, що семіотичний підхід однозначно є виправданим у випадку інтерпретації історії, адже саме він має застосовуватися тоді, коли фокусом наукового пізнання постають процеси, об’єкти та явища, які мають неоднозначне трактування, є складними за структурою та не можуть бути адекватно витлумачені з позицій лише певних «одновекторних» точок зору.
Водночас конкретним завданням статті, обумовленим зазначеною вище метою, постає намагання проілюструвати деякі з основних вихідних положень відповідним історичним фактажем. При цьому до уваги береться цілий ряд порушених у статті наукових проблем: розгляд історії не лише як семіотичної, а і як комунікативної системи; необхідність виокремлення мінімальної знакової одиниці історії; визначення комплексу парадигм та синтагм культурно-історичного процесу; демонстрація факту множинності коду як у випадку осмислення семіотичної структури історичної епохи, прийнятої як мінімальної смислової одиниці історії (космоархеологічний та системний коди), так і в разі інтерпретації сутності синтагми полілінійності (геокліматичний, космоархеологічний, системний коди).
У висновках зроблено акцент на тому безперечному факті, що застосування семіотичного аналізу як дедуктивного методу дослідження надає можливість кваліфікувати культурно-історичний процес як складне багатошарове явище, і насамперед – як процес полілінійний. Разом з тим з’ясовано, що оперування поняттям семіотичного коду здатне забезпечити вихід на розуміння причин цієї полілінійності, а виділення історичної епохи як мінімальної смислової одиниці (свого роду «мікрознака») історії відкриває можливість осягнення сутності самого принципу диференціації культурно-історичного процесу на окремі «лінії» розвитку. Крім того, підкреслено, що обраний семіотичний підхід у дослідженні історії (і зокрема – визначення її парадигм та синтагм) дозволяє здійснити адекватну інтерпретацію культурно-історичної динаміки, адже передбачає розбудову комплексної – інтегративної – картини бачення поступу історії, осмисленої як результат залучення даних наук як гуманітарного, так і негуманітарного змісту.
Посилання
El'mslev, Lui. (2006). Prolegomena to a theory of language. Moscow : KomKniga (In Russian).
Lotman, Ju. M. (2004). The sphere of semiotics. Saint-Petersburg : Iskusstvo-SPB (In Russian).
Pochepcov, G. G. (2002). The semiotics. Moscow : Refl-buk, Kyiv : Vakler (In Russian).
Uspenskij, B. A. (2002). Essays on russian history. Saint-Petersburg : Azbuka (In Russian).
Chmykhov. M. O. (1994). The ancient сulture. Kyiv : Lybid (In Ukrainian).
Chmykhov, M. O., Kravchenko, N. M., and Cherniakov, I.T. (1992). Archaeology and ancient history of Ukraine. Kyiv : Lybid (In Ukrainian).
Jakobson, R. (1960). Linguistics and Poetics. Style in Language. Cambridge, 350-377.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 Вісник Національного технічного університету України "КПІ". Філософія. Психологія. Педагогіка
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
а) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (Публічної Ліцензії Creative Commons "Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна"), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
