СЕМІОТИКА УКРАЇНСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО АВАНГАРДУ (на прикладі діалогу К.Малевича – В.Стшемінського і Г.Стажевського)

Автор(и)

  • Володимир Анатолійович Личковах Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Ukraine http://orcid.org/0000-0001-6869-9514

Ключові слова:

діалог культур «Україна – Польща», український та польський авангард, семіотика, супрематизм, Львівсько-Варшавська філософська школа, К.Малевич, В.Стшемінський, Г.Стажевський

Анотація

У статті розглядається розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, «формізмі» тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості К.Малевича, В.Стшемінського, Г.Стажевського через їхній дистанційний супрематичний діалог.

Звернення до проблем семіотики, дискурсу знака та значення було симптоматичним не тільки для філософії, психології і логіки першої третини ХХ століття (зокрема брентанізму як підґрунтя Львівсько-Варшавської філософської школи), але також для естетики і мистецтва авангарду, що створювали нову семіосферу сучасного суспільства в добу «перцептивної революції» (В.Вульф) 1905-1915 рр. Пан-європейський художній семіозис охопив також український і польський авангард, який гомологічно з філософією та естетикою неопозитивізму, прагматизму, феноменології та інтуїтивізму продукував художню образність кубізму, футуризму, кубофутуризму, абстракціонізму тощо. Знаходячись в однаковому світоглядному і естетичному середовищі семантичної філософії мистецтва, українські та польські авангардисти (хто свідомо, а хто несвідомо) впроваджували семіотичні ідеї «духу часу» у свій живопис – від символізму і сюрреалізму до дадаїзму та абстрактного мистецтва. Багато художників-авангардистів самі були теоретиками нового малярства, розробляючи свої творчі ідеї, ідеали та цінності в маніфестах, теоретичних розвідках, наукових працях (напр., К.Малевич, хто одночасно представляє український і польський авангард).

Феноменологічні, інтуїтивістські, неопозитивістські орієнтири наукового і художнього мислення визначають кубістичні, футуристичні, абстракціоністські, конструктивістські пошуки художників-авангардистів. Теоретичні підвалини семіозису авангарду в Україні заклали В.Кандинський, К. Малевич, О. Богомазов, у Польщі – Т. Пайпер, В. Стшемінський, Г. Стажевський. Розвиток українського і польського авангарду в цей час забезпечувався, зокрема, своєрідним (в т.ч. супрематичним) діалогом ідеалів і цінностей між мистецькими групами і окремими художниками у Варшаві і Києві, Кракові і Львові. Пан-європейські та національні мови авангардизму базуються на принципах трансгресії, поліперспективності, «енергетизму», нон-фігуративності, часо-просторового конструктивізму, «дегуманізації» (Ортега-і-Гассет) художнього образу в естетосфері перцептивної революції початку ХХ століття.


Біографія автора

Володимир Анатолійович Личковах, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Доктор філософських наук, професор, професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Заслужений працівник освіти України, академік АН Вищої освіти України

Посилання

Levchuk, L.T. (2011). “Estetyka” Kazymyra Malevycha ["Aesthetics" of Kazimir Malevich]. Ukrainska estetyka: tradyciyi ta suchasnyi stan Cherkasy, 174-190.

Lychkovakh, V. (2016). Ukrainsko-polskiyi dialog u mystectvi obrazotvorchogo avangardu [Ukrainian-Polish dialogue in fine art avant-garde of the first third of the twentieth century]. Mystecka osvita i kultura Ukrainy XXI stolittya: yevrointegraciynyi vymir. – Odesa – Kyiv – Warshawa, 21-25.

Lychkovakh, V. (2016). Semiotyka ukrainskogo I polskogo avangardu u svili ideyi Lvivsko-Warshawskoyi filosofskoyi shkoly (do postanovky problemy) [Semiotics of Ukrainian and Polish avant-garde in the light of Lvov-Warsaw philosophical school ideas (to the formulation of the problem)]. Ludyna – socium – istoriya: skladnosti suchasnykh vsayemyn, Lviv, 13-17.

Malevich, K. (1919). O novykh sistemakh iskusstva [About new systems of art]. Vitebsk.

Fedoruk, O. (2010). Avangard u povoyenniyi Polshchi: v koli nefiguratyvnosti… [Avant-garde in post-war Poland: in circle of nonfigurative]. Hronika-2000: ukr. kulturolog. almanakh, 81: Ukraina-Polshcha: dialog uprodovzh stolit’. Kyiv, 32-121.

Porajska-Halka, M. red. (2013). Galeria Sztuki XX i XXI Wieku (Muzeum Narodowe). Warszawa: Muzeum Narodowe w Warszawie.

Kowalska, B. (1924). Polska awangarda malarska. Blok, 6-7, 182.

O sztuce abstrakcyjnej. (1924). Blok, 8/9, 6.

Przyboś, J. (1959). Nowy Stażewski. Przeglad Kulturalny, 23.

Rypson, P. (2015). Papież awangardy: Tadeusz Peiper w Hiszpanii, Polsce, Europie. Warszawa: Museum Narodowe.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-12-03

Номер

Розділ

Філософія