РЕСУРСИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУБ’ЄКТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Мета статті. Стаття присвячена концептуалізації та операціоналізації поняття «психологічний потенціал» суб’єкта науково-педагогічної діяльності. Розкрито об’єктивні та суб’єктивні ресурси реалізації психологічного потенціалу суб’єкта науково-педагогічної діяльності. Як об’єктивний ресурс розглянуто наукову школу. Як суб’єктивний – психологічні особливості, можливості та здібності суб’єкта, які обумовлюють успішність науково-педагогічної діяльності.

Методи дослідження. В роботі використано комплекс теоретичних методів: аналіз, синтез, порівняння, систематизація та узагальнення даних сучасної наукової літератури з проблеми.

Основні результати. Показано, що психологічний потенціал – це не тільки те, що дано людині від природи, а й те, що постійно індивідуально поновлюється. Відновлювана частина психологічного потенціалу залежить, головним чином, від активності самого суб’єкта науково-педагогічної діяльності. Наголошується, що структура психологічного потенціалу об’єднує ті психічні утворення, які здатні організовувати і координувати різні форми взаємодії суб’єкта діяльності з реальністю. Виділено наступні структурні компоненти психологічного потенціалу: самооцінка особистості, особистісна референтність, рівень конфліктності, досвід соціального спілкування, моральна нормативність. Визначальними при цьому є психологічні особливості, можливості та здібності суб’єкта, які обумовлюють успішність науково-педагогічної діяльності.

Об’єктивні та суб’єктивні ресурси різного рівня, які забезпечують реалізацію психологічного потенціалу, істотно впливають на те, які цілі і як ставить перед собою суб’єкт науково-педагогічної діяльності, а також визначають особливості досягнення цих цілей. Науково-дослідні компетенції забезпечують процесуальний рівень професійної та особистісної активності суб’єкта педагогічної діяльності.